Skip to content

Робота, якої ви не бачите за AI-платформою для рольових ігор ​

Двоє людей, безліч обов'язків і понад два роки навчання.

Автор: Edith | AICHIKI Community Manager

Коли ви відкриваєте застосунок для рольових ігор з AI, усе виглядає досить просто. Ви обираєте персонажа, пишете повідомлення й отримуєте відповідь. Можливо, створюєте власних персонажів, налаштовуєте розмови під себе або досліджуєте історії інших користувачів.

Чого ви не бачите, так це всього, що відбувається за лаштунками.

Ми з чоловіком Руді — двоє людей, які насамперед відповідають за створення й роботу AICHIKI, незалежної платформи для рольових ігор з AI.

Руді займається розробкою, інфраструктурою та самим бізнесом. Я веду нашу спільноту, комунікацію, творчий контент і значну частину того, що відбувається між платформою та її користувачами.

У нас немає інвесторів, відділу маркетингу чи великої команди розробників. Зате є невелика група модераторів і бета-тестерів, які нам допомагають, і спільнота, чиї відгуки й далі впливають на наші рішення.

Після понад двох років розробки ми й досі вчимося тому, що потрібно, аби створити й підтримувати таку платформу.

І я подумала, що настав час розповісти про частину роботи, яка зазвичай лишається непомітною.

Це більше, ніж написання коду ​

Коли Руді тільки починав розробляти AICHIKI, він думав, що технічна частина буде порівняно простою.

Базова ідея AI-чату звучить нескладно: надіслати повідомлення користувача AI-моделі через API, отримати відповідь і показати її на екрані.

Але змусити AI-модель відповідати — це не те саме, що змусити її брати участь у цілісній історії, яка триває.

Персонажі мають зберігати свої характери. Розмови потребують контексту. Пам'яттю треба керувати, сесії користувачів підтримувати, а система має справлятися із взаємодіями, набагато складнішими за простий обмін повідомленнями.

Ці виклики стають особливо важливими в рольових іграх з AI, де користувачі можуть писати сотні повідомлень, розвиваючи стосунки, вигадуючи світи та ведучи складні сюжетні лінії.

Коли я запитала Руді, чого люди, на його думку, не усвідомлюють у розробці AICHIKI, він відповів:

«За тиждень «вайб-кодингу» цього не збагнеш. Я працюю над AICHIKI понад два роки, і воно досі не ідеальне».

Гадаю, це добре передає різницю між тим, наскільки простим щось здається ззовні, і тим, наскільки складним воно стає, коли береш його будувати.

До того ж написання коду — лише частина його обов'язків.

AICHIKI працює через зареєстровану румунську компанію, а це означає, що податки, юридичні вимоги, адміністрування бізнесу та фінансові рішення теж лягають на його плечі.

Він відповідає за інфраструктуру, деплої, вимоги магазинів застосунків і за рішення про те, які ідеї реалістичні з технічного, фінансового та юридичного погляду.

Він працює з різними AI-моделями, вивчає їхні можливості й обмеження, а також користується інструментами AI-розробки, як-от Claude і Codex.

Навіть інфраструктуру нашого застосунку ми розміщуємо й обслуговуємо вдома.

Коли ти працюєш розробником за наймом, часто можна закрити завдання, закомітити код і рухатися далі.

Але коли будуєш власний продукт, відповідальність не закінчується тоді, коли функція почала працювати.

Треба думати, чи користуватимуться нею люди, чи зрозуміють її, як вона впливає на інші системи і що буде, коли щось піде не так.

Руді розповів ще про одну відмінність, яка мені запам'яталася: коли продукт твій, ти думаєш про нього постійно.

Завжди є що поліпшити, що дослідити або ще одна ідея, яку варто обміркувати.

І я чудово розумію це відчуття, хоча моя робота виглядає зовсім інакше, ніж його.

Моя частина AICHIKI: люди за повідомленнями ​

Мої обов'язки зосереджені навколо користувачів і спільноти, яку ми створили.

Більшість ранків я починаю з перевірки Discord.

Читаю повідомлення, відповідаю на запитання, розбираюся із відомими проблемами й дивлюся, чи не потребує щось уваги Руді.

Далі я зазвичай переходжу між Reddit, поштою, соцмережами й самим AICHIKI.

Іноді я готую оголошення, пишу статті для блогу, створюю промоматеріали або організовую події для спільноти.

В інші дні працюю над персонажами, оновлюю наявний контент, добираю персонажів для добірок або допомагаю користувачам розібратися, як працюють певні функції.

І весь цей час Discord лишається відкритим.

Одна з найприємніших для мене частин роботи — створення персонажів.

Я витратила чимало часу на розробку персонажів, експериментуючи з їхніми характерами, передісторіями та спогадами й спостерігаючи, як різні AI-моделі трактують надану їм інформацію.

Хорошому персонажу для рольової гри потрібні не лише гарний портрет і кілька рис характеру.

Його історія, поведінка, стосунки, манера говорити й реакції — усе це впливає на те, наскільки послідовно він поводитиметься під час розмови.

Іноді якась на вигляд дрібниця змінює все до невпізнання.

Цей досвід допоміг мені зрозуміти й труднощі, з якими стикаються інші автори, тож мені легше давати практичні поради, а не просто казати, що їм слід робити.

Але робота зі спільнотою — це не лише творчість.

Бувають суперечки, непорозуміння, звернення до підтримки, а подекуди й ситуації, що вимагають непростих рішень.

Модерацію я сприймаю дуже серйозно.

У нас є невелика команда модераторів, які допомагають підтримувати нашу спільноту в Discord, вирішують щоденні питання й виносять серйозніші випадки на мій розгляд.

Автоматична модерація теж допомагає виявляти потенційні проблеми, але я вважаю, що контекст і людське судження залишаються важливими, коли ухвалюєш рішення, які впливають на інших людей.

Рішення про блокування користувачів ухвалюю я, а Руді долучається, коли питання потребує технічного розслідування або змін у застосунку.

Я зрозуміла, що керування спільнотою — це більше, ніж знання правил.

Потрібні терпіння, послідовність і готовність вислухати, навіть коли людина роздратована або не згодна з рішенням.

А іноді критика, яку ти отримуєш, — це саме те, що тобі необхідно почути.

Функція, яку Руді не хотів створювати ​

Одне з того, що мені подобається в нашому способі роботи, — це те, що відгуки спільноти справді впливають на розробку.

Я регулярно передаю Руді пропозиції, скарги й прохання користувачів.

Звісно, це не означає, що кожна пропозиція стає функцією. Деякі ідеї технічно нездійсненні, інші були б надто дорогими або не відповідали б напрямку, в якому розвивається AICHIKI.

Але відгуки користувачів відіграють чималу роль у виборі того, над чим ми працюємо.

Один із моїх улюблених прикладів — кнопка «Продовжити» (Continue).

Руді спочатку не хотів її додавати.

На його думку, рольова гра мала бути інтерактивною. Ви пишете повідомлення, AI відповідає, і історія розвивається через цей обмін.

Він не дуже розумів, навіщо комусь натискати кнопку замість того, щоб написати відповідь.

Але користувачі не припиняли про неї просити.

І зрештою він переглянув своє рішення.

Те, що здається простою кнопкою, насправді вимагає від системи доручити AI рухати сцену вперед без нових реплік від користувача.

Це не так просто, як здається.

Сьогодні кнопка Continue є частиною AICHIKI, і Руді радий, що ми її додали.

Мені подобається цей приклад, бо він показує щось важливе про створення продукту.

Те, що має сенс для розробника, не завжди відображає потреби користувачів.

Іноді люди, які користуються вашим застосунком, бачать можливості або стикаються з незручностями, про які ви самі б не подумали.

І якщо ви готові слухати, такий досвід може зробити продукт кращим.

Маленька команда — це не маленьке навантаження ​

Люди, мабуть, не усвідомлюють, скільки різних обов'язків потребують уваги щодня.

Є ще одна важлива деталь про те, як ми ведемо AICHIKI: у Руді є постійна робота поза платформою.

AICHIKI він розробляє у вільний час протягом робочого тижня. Після основної роботи він витрачає весь доступний час на функції, розслідування проблем або технічний бік застосунку.

У вихідні AICHIKI фактично стає його повноцінною роботою.

Саме тоді він може виділити довші відрізки часу без перерв на розробку, оновлення та більші завдання, які важко втиснути у вечори буднів.

Тим часом моя робота має інший ритм.

Я можу відповідати на звернення до підтримки, готувати подію для спільноти, писати статтю, переглядати контент або обговорювати рішення щодо модерації. Робота з комʼюніті не завжди має фіксований графік, особливо коли користувачі можуть написати в будь-який момент.

А ще в нас є сімейне життя.

У нас дві доньки, і молодша протягом дня потребує від мене дуже багато уваги.

Поєднувати керування спільнотою з материнством не завжди просто.

Бувають моменти, коли користувачеві потрібна допомога, треба підготувати оголошення або трапляється щось несподіване, а в мене є маленька дівчинка, якій потрібна мама.

Почасти тому надійна команда модераторів так багато для мене значить.

Наші модератори допомагають відповідати на запитання, вирішувати щоденні питання й підтримувати життя спільноти, коли я не можу бути на звʼязку негайно.

Наші бета-тестери допомагають, виявляючи проблеми, тестуючи зміни й діляться спостереженнями, які інакше могли б лишитися непоміченими.

Ми не завжди з усім погоджуємося, і це цілком нормально. Важливо вміти обговорювати проблеми й шукати рішення.

Я вдячна за час і зусилля, які вони вкладають.

Хоч основна відповідальність за AICHIKI лежить на мені й Руді, ми, звісно, робимо не все без сторонньої допомоги.

Один із наших найбільших викликів — не розробка ​

Коли я запитала Руді, що найважче в розробці й підтримці AICHIKI, його відповідь мене трохи здивувала.

Це було не програмування.

Це було пошук користувачів.

У нас немає ні інвесторів, ні окремого маркетингового бюджету, тож більшість наших зусиль охопити нових людей спирається на органічне знаходження, участь у спільнотах, соцмережі та рекомендації.

Є й інша складність: дістатися до потрібної аудиторії.

AICHIKI побудований навколо створення персонажів, оповідання історій і тривалих рольових ігор.

Не кожен, хто цікавиться AI-чатами, шукає саме такий досвід.

Дехто хоче швидко поговорити, а інші шукають платформу, де можна розвивати персонажів, будувати стосунки й досліджувати історії протягом тривалого часу.

Наше завдання — допомогти цим людям дізнатися, що AICHIKI існує.

Це одна з причин, чому я вклала час у наші соцмережі, статті для блогу, події для спільноти й навчальний контент.

Я хочу, щоб люди розуміли не лише те, що пропонує AICHIKI, а й те, як можна використати його, щоб створювати кращі рольові ігри.

Руді іноді й сам долучається до промоції, зокрема ділиться AICHIKI на Reddit.

Але маркетинг для нас і досі нова територія.

Можна місяцями розробляти функцію, вдосконалювати систему чи розв'язувати технічну проблему й усе одно не мати змоги достукатися до людей, які могли б цю роботу оцінити.

Створити продукт і зробити так, щоб люди його знайшли, — це два зовсім різні виклики.

І обидва вимагають уваги.

Ми все ще чекаємо на мільйони ​

Я не втрималася від того, щоб додати ще одну фразу Руді.

Говорячи про бізнесовий бік AICHIKI, він визнав, що поки ми не надто прибуткові.

А тоді додав, що ми все ще чекаємо на мільйони.

Я розсміялася, коли це прочитала.

Але за жартом стоїть щось цілком реальне в незалежній розробці.

Ми вкладаємо час, зусилля й ресурси в те, що, на нашу думку, варто створювати, не знаючи точно, куди нас ця робота приведе.

Ще є функції, які ми хочемо поліпшити, виклики, які треба розв'язати, і люди, до яких ми хочемо достукатися.

Одні дні продуктивні й приносять задоволення. В інші трапляються несподівані проблеми, складні рішення або робота, якої ніхто поза нашою командою ніколи не помітить.

І це просто частина життя з AICHIKI.

Якщо є одне, що я хотіла б донести до людей, то це те, що платформа для рольових ігор з AI — це набагато більше, ніж штучний інтелект.

Це люди, які її розробляють, люди, які нею керують, люди, які допомагають підтримувати її спільноту, і користувачі, які наповнюють її власними історіями та персонажами.

За кожною функцією, оголошенням, оновленням і відповіддю підтримки стоїть робота, яка рідко отримує багато уваги.

А за всім цим — двоє людей, які намагаються поєднати бізнес, сім'ю та проєкт, що став значною частиною їхнього життя.

Ми не велика компанія й не вдаємо, що в нас усе вирішено.

Ми просто будуємо AICHIKI, вчимося в дорозі й намагаємося зробити його кращим з кожним оновленням.

І мені здається, що в цьому є щось, чим варто поділитися.